Режим "Без меж"

 "Америка - это другая планета"- завжди казав мій папа. Я думала "та прям". Та, насправді, так і є.

 Перше, до чого я довго намагалася звикнути - це усміхнені люди і часті запитання в твій бік "how are you?". Я не могла зрозуміти чому абсолютно незнайомі мені люди в магазині, на вулиці, в метро, в бібліотеці запитують як в мене справи! Їм же все одно як вони в мене ті справи. Проте, не пройшло і місяця, як я сама автоматично почала посміхатися всюди (кому у відповідь, кому сама) і говорити how r u. І от тоді я зрозуміла, що посміхнутися у відповідь і запитати як справи - набагато легше, аніж "нєнє, я в домікє". Тут так прийнято: посміхатись. А ще казати компліменти. Стоїш собі на вулиці в старій сукні, йдуть якісь дівчата, кажуть "cool dress" і йдуть далі. В основному, навіть не чекаючи на відповідь. Не тому, що дивні, а тому що захотіли - сказали, що думали, захотіли - посміхнулись.
Хоча, посмішки посмішками та, зазвичай, що стосується іншого, то "моя хата зкраю". Нашого "вам зле?в мене є валідол, візьміть" тут нема. І бажано на людях не плакати. Свої проблеми залишай при собі. Вони нікому не цікаві.


Друге, що кинулося в очі - це кава "з собою". Рідко побачиш американця без стакану кави в руці. Влітку, восени, навесні - з льодом, взимку - гаряча. Куди б хто не поспішав, вранку чи ввечері - з кавою. Starbucks переважно.

В штатах, я так зрозуміла, гарячий суп (типу курячий бульон) вважається дивиною. Тут таке не їдять. В основному, доступні холодні або гарячі овочеві супи-пюре. Ну їжа потребує окремого тексту.

Наступне - метро.
Коли сидиш в переповненому вагоні, часто складається враження, що за рівнем гучності ти наче в барі в п"ятницю. І тут справа не в невихованості пасажирів, а в тому, що це Нью-Йорк: тут завжди всього і всіх забагато і ніхто не мовчить.
До речі, дуже рідко побачиш як в метро поступаються місцем жінкам. Напевно, через те, що більшість жінок надає перевагу  "жінки та чоловіки на одному рівні".

В метро є смітники. На кожній станції, мінімум 2 на перроні.

Що є в кожного американця? Правильно, айфон. Тільки тут це суперсучасний та зручний пристрій для спілкування, а не "обмежу себе в їжі, зате вікладу на айфон. бажано, останній. бо це стільнамоднамаладьожно" (я знаю живі приклади такого).
Просто пристрій для зв"язку. Я розумію, що в штатах і співвідношення "зарплата-ціни" суттєво відрізняється від нашого, але тут суть саме у ставленні. І тільки виходить нова модель - майже всі міняють на нову. Будь-які бажаючі. Ледве не безкоштовно. Бо тут така система: якшо ти підключений на пакет певної мобільної компанії, то вони автоматично з виходом нової моделі, пропонують тобі замінити стару. При цьому, замість 700-800$ оригінальноі вартості, ти заплатиш 100. Або навіть нічого. Зрозуміло, шо є і такі навіжені, які стоятимуть в черзі під магазином з ночі аби першими отримати нову модель телефону еппл. Але все ж, айфон тут просто високоякісний пристрій для зв"язку. Не вимір твого соціального статусу, а телефон.

В Нью-Йорку взагалі свій статус кожен визначає сам. Свій зовнішній вигляд кожен визначає сам. Свою поведінку. Неважливо що скажуть люди, важливо, що ти сам про себе думаєш. Дреди, пірсинг, тату на обличчі, різнокольорове волосся, чоловіки в жіночих шубах, жінки в чоловічх куртках, вибриті під "0"... Немає меж.

 Багато офісних працівників в офіційних костюмах, краватках - на велосипед і поїхав собі на роботу. Жінки в спідниці та піджачку, влітку спокійно вдягають на роботу під свою офіційну спідничку в"єтнамки. Серйозно.
В"єтнамки тут взагалі люблять.
Це от в грудні сфотографувала.


Та ж історія і з зимовим взуттям. Пуховик з хутром, на ногах балєткі. І ні, вона не сідає в машину, вона йде на метро. От чомусь люблять: шапка, шарф, застібнутий пуховик, а на ногах балєткі.

Також, багато американок не користуються феном для волосся. Отак голову влітку, восени, навесні помили, рушником витерли і пішли на вулицю, висохнуть дорогою на роботу. А взимку - шапку. Щоб не псувати, думаю.

Як не дивно, багато американців прагнуть використовувати якомога більше того, що сприяє хорошому вигляду, здоровому харчуванню та підтягнутому тілу. Дуже багато продуктів з наліпкою organic. І дуже багато мешканців надають перевагу бігу. Кросівки на ноги, навушники у вуха - побіг вулицями Брукліну.

Зміни в зовнішності не оминули і мене, бо залишитися такою ж як приїхала - неможливо. В усіх сенсах цього слова.
    
І всьо. І вже більше 6 місяців так ходжу. І навіть заручена. Зате як кльово, коли ніхто навіть не кине погляд з підтекстом "ты же девочка!". Коли, навпаки, перехожі казатимуть, що ти 'so cute'. Був, звісно, випадок, як я пішла на спортивний майданчик позайматися, підбгіли 2 хлопця років 8 і запитали -are u a boy?   -no    -you are a boy, you are a boy!!:) Але, вцілому, людям або байдуже ( бо що тут такого?), або зайвий раз скажуть яка класна в тебе стрижка.

Я змінила не тільки зовнішній вигляд, але і свої вподобання, свої пріорітети та цілі.
Великі капелюхи, які раніше здавалися мені смішними - стали дуже зручними, а рюкзак, який востаннє носила років 10 назад в школі, зараз прийшов на заміну маленькій сумочці.



Нью-Йорк - це свобода самовираження. Це "Я" без обмежень.
До речі, всім тим, хто нетрадиційно орієнтований - жити набагато легше, ніж в нас. Безумовно, не без конфліктів, але загалом, все дуже мирно. Кожен живе своїм життям. Кожен робить свій вибір. І ніхто не має права на осуд інших. Толерантність high level-у.

Взагалі, я помітила, що американці якісь безтурботні. Хоча, турбот як і у всіх: діти, обов"язки, робота, але якось воно все має простіший вигляд, ніж в нас. Кайфують від життя. No doubt)