sNOOOw

"Коли ж людей на вулицях зовсім не буде?Таке взагалі можливо в Нью-Йорку??"- часто думала я, щодня йдучи між натовпом людей. Виявилося, що можливо.

'Are you ready for snow?
Are you ready for this weekend?'
-чула я на вулицях у розмовах.
Та чому всі так готуються, скупляють продукти, воду? Це ж просто сніг, сніжок, зима. Тю.

І от воно 23 січня. Ранок почався добре. Скільки снігу, нарешті, вау, ура. Такі слова були в голові спочатку.

Вийшла на вулицю - все ще було весело.

Ну а чого не радіти? Вже майже кінець зими, а снігу - ні міліметру! І тут на тобі: так сніжить класно!

Мені здавалося кумедним, що всі машини завалені снігом і власники не збираються їх розчищати, бо не їхатимуть нікуди через сніг. Здавалося кумедним і те, що на вулиці майже не було людей. 

І що було дуже кльово, так це можливість йти проїжджою частиною! Отак ми і йшли до метро ледве не вдвох на всій вулиці з цією жінкою.

 Дивно, що Голлівуд ще не відзняв фентезі про сніговий коллапс та кінець світу через нього:) Бо в мене було відчуття того, що порожні вулиці Нью-Йорку - це тільки у голлівудьких стрічках))

А чого я взагалі вийшла: думаю (розумна така), поїду пальто тепле куплю, давно збиралася. Сніговий шторм - вдалий час)) Найкращий вибір в Манхеттені. Ще й до всього, вихідний же. Удача на моєму боці. Ага. Ну-ну...

               

Сніг на станції.Нормально)

                               

І от виходжу я з метро в Манхеттені на 34й вулиці, а там...порожнеча і магазини зачинені. В мене перед виходом була така думка про зачинені магазини, але я знову подумала, що "це ж сніжок!".  А нєт, в Нью-Йорку сталися дві події, які здавалися мені нездійсненними.  Людей буквально 10-20 навколо, машин 5-6 повзе. І тиша...Та ніколи такого не бачила за всі 8 місяців тут! Ультрадинамічний мегаполіс завмер. І от настав момент, коли я почала хвилюватись. Проте, хвилювання вгамував один величезний торгівельний центр, який був відчинений. Його в моїх планах не було, але якщо вже приїхала так далеко, треба ж принципово хоч шось глянути.
Не так я дивилась на речі, як на людей. От де вони всі сховались :D Натовпи, просто натовпи розхапували зимове водостійке взуття. Ажіотаж був шаленим. Думаю, ну і в мене водостійких нема. Скористаюсь можливістю. Поміряла один чобіт, а свій залишила біля стільця і пішла до дзеркала (3 кроки). Вертаюсь перевзутись: мого чобота нема. Озираюсь довкола, стоїть собі жінка, крутить мій чобіт перед своєю подругою, явно намірюючись його приміряти. Довелося розчарувати її, шо це мій і він не продається :D До речі, водостійкі я так і не придбала. Бо не могла знайти пару до нього. Був лише один. Я запитала в консультанта де я можу знайти другий і почула у відповідь, що де завгодно, треба дивитися у всьому магазині. А на складі більше таких не було, бо останні. Так я і пішла в своїх водонестійких)))

А точніше побігла, бо оголосили, що о 14:30 всі засоби пересування (окрім швидких, пожежних та прибиральних) мають бути прибрані з дороги. Тобто, ті, що припарковані - нехай стоять, а просто так їхати кудись - ні.
Тут мені остаточно перестало бути весело. Я побігла на метро і, як потім пізніше виявилося, встигла на один з останніх поїздів, адже метро, яке завжди працює цілодобово, зачинялося. Метро в Нью-Йорку зачинялося!!!Нонсенс!)

На щастя, доїхала я до Брукліну. Та дорогою додому мала купити молоко. Яке там молоко! Зачинене все. Окрім однієї мережі магазинів. Однієї!! І на тому дякую) Купівля молока, яка зазвичай займає приблизно 10 хв, зайняла близько години. Бо ж пересуватися швидко неможливо. Тому, хто як:

Хто на велосипеді (крайній праворуч)

Хто йдучи  проїжджою частиною

Хто в шортах :))

Хто на лижах...:)

До речі, кінотеатр працював)
 

А вулиці все самотнішали і самотнішали...

Вже ввечері, відкинувши свій ранковий скептицизм "це ж лише сніжок", розумію, що ліжко-чай-книжка-розмальовка та що завгодно, тільки не виходити з дому, коли сніг йде безперервно.
Та, з іншого боку, залишись я вдома, цього б тексту не було, а моє ставлення до снігопаду в Америці так би і залишилося хибним :)