BostON. Фінал :)

Підсумовуючи, скажу, що Бостон дуже не схожий мені на інші американські міста за атмосферою та архітектурою.

Бостонська бібліотека

Мені випала можливість поїхати до Бостону взимку. Що має свої плюси, але все ж, дуже холодно. Крижаний вітер. Тому, долати Freedom trail (стежка свободи) - шлях довжиною в 4 км, на якому ти проходиш всі найголовніші памятки з історії Бостону - було досить свіжо. Як на мене, ідеально їхати ближче до літа. Навіть не дивлячись на те, що влітку туристів  набагато більше, аніж взимку.

Шлях "Стежкою свободи" починається в одному з найстаріших парків США.

 Продовжується шлях біля Капітолію Штату Массачусетс. Свого часу, в ньому відбувалися найвпливовіші дебати та промови в історії Сполучених Штатів.
Віком більше 200 років, споруда частково побудована з мармуру, має вітражне скло у вікнах та купол із золота у 23 карати. Всередині будівлі функціонує музей  і всі бажаючі можуть потрапити туди безкоштовно за попереднім записом. Я, на жаль, потрапити не встигла.

Далі на шляху церква. Також віком більше 200 років. Звісно, й досі функціонуюча.

Одразу біля церкви - цвинтар. При чому, він ну дуууууже старий. Близько 350 років. 

Бачите високий трикутник вдалині? То могила батьків Бенджаміна Франкліна.

                 



Далі бачимо Old South Meeting House. Тут люди збиралися для протестів та обговорень.

Архітектура "Стежкою свободи"

А це  так званий Старий Капітолій, розташований на ринковому місці. Свого часу саме в цій будівлі вібувалися найважливіші засідання та це було до того часу, як не побудували новий Капітолій, який ви бачили на початку.
Сьогодні ж, Старий Капітолій називають "найісторичнішою будівлею Бостону".

Кращий вигляд воно має ввечері. Це популярне місце в Бостоні, де великий вибір готових страв та магазинів відомих брендів.

                    

Продавалися і солодощі, звісно. Та ці нагадали мені Різдвяний Львів. Бо минулого року я на Різдво була у Львові і їла там отакі яблука))

На жаль, для повного шляху "Стежки свободи", мені бракує кількох фото. Хоча, це добре для вас: як будете в Бостоні - дофотографуєте ті місця, які я не встигла ;)

BostON. New England Aquarium

Пішла я до акваріуму, бо подарував хостел квиток. Подивитися на рибок коштує 27$. Дорожче, ніж подивитися на світові шедеври у величезному Музеї витончених мистецтв. Але ж, подарували :) Правда, в теплі пори року є екскурсія кораблем, коли ти їдеш дивитися на китів!! Оце крутяк, оце так. Ну, не мій варіант, зима.

Заходиш - і одразу бачиш скатів. Та на них можна не тільки дивитися, але й торкатися руками. Вони доволі швидко плавають та і руку треба опускати по лікоть аби доторкнутися.  На доторк слизькі.

 Коли медузи за склом - вони мені подобаються. Коли біля моїх ніг у воді - нііііі :)

Пінгвінчики

Немо та друзі))

Оця моя улюблена. Називається frogfish. Я спочатку подумала. що вона штучна, бо просто жодного руху не робила. Потім проплила та вираз обличчя залишився незмінним :D

 

Морський їжак

Черепашки

Скелет кита

Я, чесно, такої некрасивої риби ніколи не бачила. Та що там некрасива, страшнюча яка!

Мурена. 

                       

На фото, яке вище (праворуч), мурена застигла в коралах. Вона заплила в них і не випливала. Не рухалась. Думаю, ну всьо, застрягла. І рота ж ще відкрила. Хто зна, може їй боляче чи вона злиться. Пішла до працівників, кажуть "ні, все з нею добре, то їй так комфортно, в нас ще часто запитують чи не померли черепахи, бо вони люблять застигати десь в кутку".

Мені вже краще кілька медуз під ногами, аніж мурена ...

Сам по собі акваріум дуже чистий, є багато пізнавальних та інтерактивних матеріалів для дітей і навіть можеш забрати з собою фото, зроблене спеціально для тебе!))
Ще при вході, кожному бажаючого фотографують і видають картку, а під кінець ти її можеш обміняти на фото. Точніше, купити своє фото. Система дуже налогоджена. Тобі не показують фото на екрані телевізора чи комп"ютера, щоб ти зробив вибір. Тобі одразу виставляють роздруковане фото в рамці та навколо ще 2, а також велике фото у великій рамці з намальованим восьминігом чи щось таке. Коли моя знайома запитала чи може вона подивитися на своє фото в електронному варіанті (бо вона не хоче дарма використовувати фарбу та папір) , їй відповіли, що все добре, всі не куплені фото йдуть на переробку. Моїй знайомій також все поставили в рамки і вона знову не втрималась і запитала навіщо їй поставили фото в рамку, якшо вона не збирається його купувати. Їй відповіли : "звичка". Тобто, працівники завченими рухами роздруковують твоє фото і ще сотень відвідувачів, бігом ставлять в рамки, потім знімають рамки та викидають фото. Реально виникає запитання: навіщо витрачати марно стільки паперу та фарби? Сказали: "Бо так зручніше. На екрані показувати було б довше і складніше". Ну...ок) А можливо, не витрачали б стільки на папір та фарбу, то й квиток був би не 27$ :D